Народні способи лікування екземи

    З великого числа шкірних хвороб найчастішою і такою, що добре піддається лікуванню народними засобами, є екзема, а вірніше, екземи, хоч лікування цих захворювань становить труднощі і для наукової медицини.





    Багаторазові спостереження переконують нас у тому, що екзема, як самостійна хвороба, зустрічається рідко і частіше є результатом порушеного обміну речовин.
Лікують хворих на екзему шляхом приймання всередину водних настоїв дикоростучих рослин, які впливають одночасно на шлунок і кишковий тракт, печінку, нирки, легені, серце, селезінку і т. д. Помічено, що в ряді випадків бодай один з перелічених нами органів (іноді ще й ендокринні залози) має якісь відхилення. Уважно вивчаючи хворого, завжди можна встановити основну причину як привід для екземи. Тому, складаючи суміш лікарських рослин, які поліпшують обмін речовин, треба спрямувати всі зусилля і на лікування хвороби, яка зумовлює екзему.
Лікувати екзематозного хворого дуже важко, хоча доводилося спостерігати виліковування екзем під мри ймання тільки валеріанових крапель, від прикладання м'якушки гарбуза та від вживання всередину і зовнішньо ягід суниці.
     Період лікування часто буває тривалим, і в перші 2—3 тижні може не помічатися виразного покращання.
     Найлегше лікувати екзему влітку, починаючи з червня. Має значення тепло, і головне — можна користува тися свіжими лікарськими рослинами, в тому числі й багатими на вітаміни.
     Ми вже згадували про існування різних форм екзем Розроблення методики лікування їх з використанням народних засобів гідне уваги науковців.
     Не існує якої-небудь однієї загальної схеми лікування екзем, якою користується народ. Лікування пристосо вується до індивідуальних особливостей хворого. Проте наведемо як типовий приклад спосіб лікування екземи у однієї жінки, яка хворіла на подагру.
     Екзема восьмирічної давності була у неї на обох ногах від пальців і до колін, а місцями і на інших частинах тіла. Супроводилась смердючими ексудатами. Лікував ня почали влітку, коли було багато суниць. На чистому полотні розмазували потовчені суниці шаром до 1 см і ними обкладали уражені місця. Процедура повторювалась 4 дні. За цей час ноги очистилися від струпів, з багрових стали яскраво-рожевими, ексудація припинилась і зник сморід. Після цього хвора почала застосовувати мазь, склад і спосіб готування якої буде описано нижче.
Разом з цим хвора додержувалась такої дієти. Були зовсім виключені м'ясні і рибні страви та алкогольні напої. З жирів залишилось у харчуванні тільки вершкове масло, крім того, несолоний сир. Дозволялись каші, свіжі гриби, багато суниць, черешень, вишень, стиглого аґрусу, а в серпні яблука, груші, дині, кавуни. Перед обідом давали хворій терту селеру з сметаною. Після обіду хвора випивала склянку морквяного соку. Коли були лимони, хвора з їжею з'їдала сік з двох лимонів. Яйця і щавель виключались.
     Хвора щодня приймала ванни з відвару такої суміші: , кореня лопуха  — 200,0 г, листків ланцетолистого подорожника , сухої нехворощі  і дубової кори  — по 300,0 г. Таких ванн було прийнято 5 щодня і 10 через кожні 2 дні на третій. До початку лікування хвора важила 108 кг, а через 5 тижнів —лише 78 кг. Згодом ця вага залишалася практично стабільною.
Для збудження діяльності нирок, які звичайно при подагрі «дрімають», а також для очищення крові хвора приймала замість чаю по три неповні склянки на день відвару з такої суміші: трави звіробою  і череди  — по 3 столові ложки, кореня лопуха , кореня дикого цикорію , трави споришу , трави золототисячника  — по 2 столові ложки, кори верби , квіток деревію  — по 1 столовій ложці. Все це змішували, брали 4 столові ложки суміші на 1 л сирої води. Цілу ніч парили в духовці (не доводячи до кипіння), а вдень кип'ятили 7—10 хвилин, настоювали ще з півгодини і проціджували. Одну склянку цього відвару хвора випивала натщесерце, другу — через 2 години після обіду, третю — перед відходом до сну.
Раз на добу, після дефекації, хворій ставили невели¬ку клізму (250,0 см3) з напару таких трав: квіток ромашки  — 1 чайну ложку, квіток коров'яка  — 1 столову ложку, трави хвоща  — 2 столові ложки, дубової кори  — 1 столову ложку, квіток деревію  — 1 столову ложку, кореня валеріани  — 1 чайну ложку. Змішавши, все заливали 0,5 л окропу і через 2 години проціджували. Клізма утримувалась якомога довше.
В результаті лікування хвора одужала.
     Для зовнішніх примочок на уражені екземою місця готують відвар з суміші таких лікарських рослин: пелю¬сток культурної троянди (яку беруть для варення)— 10,0 г, кореня лопуха  — 10,0 г, трави сухої нехворощі  — 5,0 г, квіток нагідок  — 10,0 г, трави хвоща  — 5,0 г, дубової кори  - 5,0—10,0 г. Всю цю суміш кип'ятять 7—10 хвилин в 1 л води, потім ще напарюють хвилин 20, проціджують і зливають у пляшку. Відваром насичують шматок старого чистого лляного полотна, трохи віджимають, скла¬дають удвоє, накладають на екзематозні місця, зверху на полотно .кладуть навоскований папір і обмотують сухим бинтом. Коли полотно підсохне, примочку повторюють протягом доби. Через добу хворі місця відкривають на годину для відпочинку і дихання шкіри. Потім ваткою, змоченою у мазі (див. нижче), натирають хворі місця, намагаючись робити це якомога легше. Потім хворі  місця  залишаються  відкритими  ще  півгодини, і лише після цього знову кладуть примочку на добу і т. д., поки не загояться екземні місця.
     Серед екзематозних хворих є такі, організм яких це переносить  примочок,  не переносить,  як  говорять  у народі,  вогкості.  Цим людям не роблять примочок а 4 рази на добу легко натирають хворі місця зазна ченою нижче маззю, покривають лляною шматочкою і зав'язують бинтом.
     Склад і спосіб приготування мазі: коренів лопуха  — 10,0 г, квіток нагідок  — 5,0 г, пелюсток троянди  культурної — 5,0  г,   трави  меліси  5,0 г, квіток кмину  — 5,0 г, хвоща 5,0 г і дубової кори —5,0 г. Все змішують, доли вають 250,0 г мигдалевої олії або ректифікованої соняш никової олії і на малому вогні кип'ятять  15 хвилин. Знімають з вогню, ставлять у теплу духовку на цілу ніч, а вранці проціджують на марлю, складену вдвічі-втричі, зливають у баночку.  Таку мазь бажано заготовляти влітку. Тоді беруть свіжі рослини (листя, квітки, траву).