Achillea millef olium L. р. р.— деревій звичай ний (кровавник)

  Achillea millef olium L. р. р.— деревій звичайний (кровавник).

Рос. назва: тисячелистник обнкновенньїй, кровавник.

Родина: Asteraceaе (Compositae) — складно цвіті.

Ця усім відома рослина має пружне стебло, що сягає 50 см. Кореневище повзуче з пагонами. Стебло пряме, трохи волосисте, як і листки. Квіти звичайно білі, але зустрічаються (рідко) рожеві або з фіолетовим відтінком, дрібні. Запах бальзамічний, приємний. Квітки запашні, на смак гіркі. Цвіте з другої половини травня до кінця літа. Поширений повсюдно, росте по луках, по лях, межах, вздовж доріг, по схилах, чагарниках, лісових галявинах. Хімічний склад: ефірна олія (0,18—0,8 %), гіркий алкалоїд ахілеїн (0,15 %), таніни (близько 2,8 %), фітон циди, аспарагін, жирна олія (1,8 %), цінеол, пінен, бор неол, туйон, органічні кислоти, аскорбінова кислота (вітамін С), каротин, філохінон. До складу ефірної олії входять проазулен (25—ЗО %), азулен (1—10 %), цінен, борняол, складні ефіри (10—13 %), камфора, туйон, цінеол (8—10 %), карцофілен, мурашина, оцтова та ізо валеріанова кислоти, спирти (20 %). А ще: аконітова кислота, гіркі та дубильні речовини, смоли, інулін, мінеральні солі, каротин, холін.

Збирають: квіти, стебла з суцвіттями, листя (в V і піз ніше). Тут і надалі в тексті книги місяці збору рослин позначені римськими цифрами: V — травень, XI — листопад і т. д.

Деревій використовується як у науковій, так і в народ ній медицині. Це вельми популярний лікувальний засіб. Вважають, що рослина поліпшує травлення, спиняє кровотечу, сприяє правильному обмінові речовин. Його приймають всередину, вживають зовнішньо.

Внутрішньо. Сік з листя деревію, з медом, по 3 чайні ложечки на день, п'ють для посилення апетиту, поліпшення обміну речовин, при хворобі печінки та жіночих хворобах.

Чай (настій) з сухих листків — 2 столові ложки на 0,5 л кип'ятку п'ють у 3—4 прийоми за день при гемо рої, чиряках, малих місячних, носових та інших кров течах.

Наводимо кілька рецептів.

1.  При сильному серцебиттю щодня приймають по 2 чарки неміцного вина, в яке влито 24 краплі соку дере вію і 24 краплі соку з листя і квітів рути на обидві чарки.

2.  Прищі на тілі, чиряки і висипи треба лікувати шля хом очищення крові. Для цього вживають напар з суміші трав: шавлії (2.4.20), полину (2.1.10) і розмарину по 1 столовій ложці; деревію, ягід ялівцю (2.3.24), подорож ника ланцетолистого (2.1.44), кропиви дводомної (2.6.13), звіробою (2.1.28) і золототисячника (2.1.15) — по 2 ст. ложки; хвоща польового (2.3.14) — 3 ложки. Все змішують, беруть 4 столові ложки збору, заливають 1 л кип'ятку і парять цілу ніч; вдень за 8 прийомів випивають.

3.  При запаленні сечового міхура рекомендують пити відвар з таких рослин: деревію 2 столові ложки, приворотня (2.1.4) і аїру (2.1.2) — по 1 ложці, березових бруньок (2.3.4) і листя мучниці (ведмежі вушка) — по 2 лож ііі Цієї суміші беруть 2 столові ложки, заливають 2.5 склянки перевареної води і кип'ятять 5—7 хвилин; підставляють з вогню і через півгодини проціджують. Підпар випивають за день (4 прийоми).

4.   Сильні болі в шлунку (спазми) заспокоюють при вживанні чаю з суміші квіток ромашки (2.1.34), деревію, по 1 столовій ложці на 1,5 склянки окропу. П'ють ковтками. При цьому на ділянку шлунка кладуть грілку.

5.  Чай з квіток деревію п'ють (до 3 склянок на день) при маткових кровотечах, болючих місячних, кровохарканні.

6.  При здуттях живота (матеорізмі) дуже ефективний відвар з суміші: насіння кмину (2.1.14) — 2 ст. ложки, насіння кропу — 1 ст. л., листків деревію — 2 ст. л., дрібно порізаної вівсяної соломи (2.3.2) — 3 ст. л., кореня аїру (2.1.2) — 1 ст. л. і крупно потертого кореня вале­ріани (2.9.6) — 1 повна чайна ложка. З столові ложки цієї суміші заливають трьома склянками води. Кип'ятять на слабкому вогні хвилин 15. Випивають за день пор­ціями всі 3 склянки відвару.

Е. А. Ладиніна і Р. С. Морозова (сп. літ. № 15) вказують, що трава і квіти у вигляді настою 1 ст. ложки на 1,5 склянки кип'ятку (добова доза) з успіхом застосовуються при гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при ентероколітах, виразковому неспецифічному коліті. Деревій додають у збори для лікування від гіпертонічної хвороби, атеросклерозу і ожиріння.

Незважаючи на те, що трава деревію збільшує кількість тромбоцитів у крові, небезпеки тромбоза не виникає,— запевняють автори. Кровоспинна дія пов'язана переважно з активацією тромбоцитів і скороченням часу кровотечі.

Протиалергічна дія трави дозволяє з успіхом застосовувати деревій при діатезах, екземі, кропивниці, бронхіальній астмі і т. д. Загальнозміцнююча дія рослини дозволяє успішно застосовувати її в зборах лікарських трав для лікування різного роду астенічних станів, неврозів, істерії.

Все це справді перегукується з даними народного досвіду. Новою інформацією стало те, що всередину цю рослину застосовують при туберкульозі лімфатичних залоз,хоча зігріваючі аплікації( напарені поду шечки з деревієм) роблять на припухлі шийні і приушні лімфатичні залози. При цьому у різній комбінації з ін­шими лікарськими рослинами (рум'янок, тополеві бруньки, шишкоягоди ялівцю тощо).

Кілька народних рецептів для зовнішнього вживання

При запаленні шкіри до хворих місць при­кладають потовчене листя деревію або змазують ці місця маззю з деревію: жменю квіток і листя розтирають в одно­рідну масу і змішують з несоленим топленим свинячим салом (смальцем). Так само готують і мазь з живокосту (2.4.22), тільки замість листків і квіток беруть свіжий корінь і розтирають на пасту. Мазь рекомендується готу­вати невеликими порціями, застосовувати свіжу.

Трапилася прикрість — ви поранилися в полі, у дворі. Тоді шукають деревій, беруть його листки (вони соко­витіші за квітки), міцно розминають (по можливості чис­тими) пальцями і прикладають до рани. Після цього зде­більшого, як я міг спостерігати, рана загоюється за З—5 днів без сліду нагноєння. Навіть рани від серпа, які звичайно швидко нагноюються і повільно загоюються, як і рани від порізу ножем, плугом, сокирою, зроблені на полі, в умовах далеко не санітарних, загоюються швидко. Ось чому цю чудову рослину народ назвав кро­вавником.

Усе ж передозовувати деревій, особливо його суцвіття, не рекомендується. Протипоказаний він вагітним.

Додамо: напаром з квіток деревію і рум'янку (в спів­відношенні 3 : 1) миють обличчя жінки, особливо молоді. Шкіра від цього стає бархатистою і набуває матового кольору.

Подрібнені листочки деревію, змішані з товченим на­сінням ячменю і кількох зерен гіркого перцю, є чудовим кормом для індиченят.

Траву, листя і квіти деревію, висушені в затінку, три­мають у закритих коробках. Максимальний строк збері­гання листя і трави — 2 роки, квітів — 5 років.