Artemisia vulgaris L.— полин звичайний (чор­нобиль)

Artemisia vulgaris L.— полин звичайний (чор­нобиль).

Рос.   назва:   полuїнь   обьїкновенная   (черно-бьільник).

Родина — айстрові (складноцвіті).

    Багаторічна рослина, заввишки до 1,5 м. Коре­невище багатоголове з короткими пагонами і розгалу­женими коренями. Стебел кілька: прямі, високі, ребрис­ті, до верху розгалужені, притиснутоопуені. Листочки: більші — двояко-перисто-розсічені, менші — різнороз-січені, зверху зелені, голі, зісподу — майже білі. Квіти жовті або червонуваті, зібрані в довгі, густі, волосисті суцвіття. Цвіте в VI—VIII. Смак злегка гіркий, запах трохи бальзамічний, специфічний.

     Росте по пустирях, при дорогах, на межах, на зане­дбаних городах, клумбах, по вогких чагарникових міс­цях. Бур'ян. Поширений майже повсюдно.

Збирають переважно корені восени або рано весною —

підламують (бокові м'ясисті) від головного здерев'яні­лого кореневища — кореня, миють у холодній воді і су­шать. Під час цвітіння збирають листя і верхівки квіту­чих пагонів.

     Трава містить ефірну олію, до складу якої входять цінеол, туйон, борнеол; у листях — аскорбінова кислота (до 175 мг%), каротин. У коренях є також ефірна олія (до 0,1 %), з якої виділено дігідроматрікарієвий ефір і кетон. Є ще інулін (корені), цукор, слиз, жирна олія, дубильні речовини, смоли.

М. А. Носаль відзначав, що чорнобиль збуджує трав­лення, благотворно діє на розладжені нерви. За його даними, листки і корені чорнобилю вживаються тільки в народній медицині. На підставі особистих спостере­жень вважаю, що діючих речовин більше в листках і вер­хівках гілок, ніж у коренях. І листки, і корені вживають при болісних менструаціях. Корінь вживають при паду­чій хворобі, судомах і конвульсіях: 30,0 г кореня зали­вають 0,5 л пива, кип'ятять (5 хвилин) і такий відвар п'ють, лежачи в ліжку, поки не припиниться пітовід-ділєння. Таким же відваром виганяють круглих глистів і лікуються від тривалого поносу.

     При туберкульозі легенів варять корені чорнобилю на білому вині (10 хвилин на слабкому вогні під накрит­тям), у кип'ячий відвар додають мед, а коли прохолоне, п'ють по склянці натщесерце або по 3 столові ложки на день.

Для посилення післяродових виділень породіллям дають напар з чорнобилю. Цей напар готують так: сто­лову ложку порошку з верхівок гілок чорнобилю запа­рюють у 0,5 л води і п'ють по півсклянки тричі на день.

При каменях у нирках і сечовому міхурі рекоменду­ється така суміш: потертих листків чорнобилю — 2,0 г, листків мучниці (2.3.1) — 3,0 г, насіння городнього кро­пу — 2,0 г. Цю суміш заливають 2 склянками води, настоюють цілу ніч у духовці або печі, а вранці кип'я­тять 5—7 хвилин. Напар п'ють 4 рази на день по пів­склянки.

     Трава чорнобилю по дії має певні схожості з полином гірким, отож її нерідко застосовують при тих же неду­гах... Для поліпшення апетиту у дітей і молоді, для кра­щого травлення у літніх. Практикують купання у від­парі трави (ЗО хвилин) при ревматичних болях. Корінь частіше приймають при спазматичних болях у шлунку, кишечних кольках. У народі не раз зустрічав рекомеи дації пити настій або відвар кореня при епілепсії. Знач­ної ефективності не помічав, але певна заспокійлива дія — очевидна.

     Корінь і траву включають у збори, що застосовують при запаленні щитовидної залози (зокрема при тірео­токсикозі), при бронхітах, каменях у жовчному міхурі, декотрих ниркових захворюваннях. Використовується як жарознижуюче; відваром лікують рани.

Чорнобиль має протипухлинну дію і входить до складу збору Здренка. Дозування: настій з 2-х столових ложок трави на 0,5 л окропу, або відвар (ЗО хвилин) кореня в такій же кількості. Випивають рідину у 4 прийоми, за хвилин 20 до їжі.

     Дітям при спазмах шлунка дають порошок з кореня — 0,25 г змішати з 3 г цукру, давати порціями 5 разів на день як протиспазматичний засіб; дорослим 15 г порош­ку зілля з ЗО г цукру, приймати по столовій ложці 3— 4 рази на день.

     Протипоказання: гострий катар шлунка або кишечни­ка, гостре запалення сліпої кишки (апендикса), період місячних, вагітність, при годуванні немовлят.

Зберігання: листя і верхівки стебел окремо від кореня. Час зберігання — до 3 років.