Збиранням дикоросту­чих лікарських

   Всякому, хто бажає зайнятися збиранням дикоросту­чих лікарських рослин, заповідаємо таке:

1.  Дикоростучі лікарські рослини — це загальне все­народне багатство, а тому це багатство треба цінувати і плекати, а не експлуатувати без міри.

2.  Якщо у вашій місцевості певний вид лікарської рослини росте у великій кількості, намагайтесь збирати її так, щоб на 4 квадратні метри залишалось бодай з десяток кущиків зілля.

3.  Ніколи не збирайте тих рослин, яких у вашій місце­вості обмаль, не чіпайте їх до повного дозрівання і потім допоможіть розсіятися на більшому просторі.

При збиранні рослин треба знати:

а)  які частини того або іншого виду лікарської рослини застосовуються в народній (і взагалі) меди­цині;

б)  о якій порі слід проводити збирання і як саме тех­нічно воно використовується;

в)  як сушити рослини;

г)  яких заходів слід вживати для кращого збереження іаготовленого зілля.

 ЗБИРАННЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН

    Усяка лікарська рослина містить у собі одне або кілька (а то і комплекс) діючих начал, тобто речо­вин, здатних за певних умов виявляти в організмі люди­ни і тварини ті або інші цілющі властивості. Ці начала іноді розподіляються по всій рослині.    Частіше ж зосе­реджуються лише в певних її органах, а тому для ліку­вальних потреб вживається або вся рослина, або ж ті частини її, які містять діючі начала. В одних рослин це корені, у других — листя, у третіх — квіти, в четвер­тих — уся надземна частина або верхівки рослини і т. д.

     Кількість діючих начал у лікарській рослині в різні періоди росту і розвитку її буває неоднакова й колива­ється, тому час збирання лікарських рослин має при­падати на момент найбільшого розквіту в них діючих начал. Так, якщо використовується вся рослина, її зби­рають на початку цвітіння; у такий же час збирають і рослини, від яких вживаються всі надземні частини — трава. Листя збирають, як правило, перед цвітінням, за винятком підбілу (мати-й-мачуха — Tussilago farfa-га L.), у якого листя виростає після цвітіння. Корені, кореневища і бульби заготовляють восени, після припи­нення в рослині руху соків, або рано навесні до його початку. Насіння і плоди — в період повного достиган­ня, крім деяких винятків. Наприклад, насіння болиголо­ва плямистого —   Conium maculatum L.— збирають ще зеленим (дуже отруйна рослина); або насіння дикої моркви —Daucus carota L.— дехто збирає нестиглими й окремо — стиглими. Нарешті, кору збирають навесні під час руху соків у рослині.

     Збирати надземні частини рослини, передусім квіти, слід у суху погоду і як зійде роса, бо тільки за цієї умови при сушінні зберігається природний колір рослини. Це дає можливість уникнути самонагрівання (процесів бак­теріального розкладу), в результаті якого рослина часто втрачає діюче начало.

Зберігаю тут батьківський (М. А. Носаля) термін «діюче начало» замість вживання звичного «діюча речо-вина», тому що, на мій погляд, перше краще передає суть справи. «Діюче начало» дає саме «начало» — по­штовх до створення в процесі біохімічної реакції саме в організмі діючої лікувальної речовини, вже — Іп зіаіи nascendi — тобто в момент його (начала) утворення, а потім наступає витворення в організмі своєї, близької за біохімізмом йому речовини — саме безпосередньо лікувальної. Може, цей процес саме і є визначальним для лікувального ефекту.

     Кору знімають зі стовбурів і гілок (крушина), а у дуба тільки з гілок шляхом кільцевих надрізів її до деревини і надрізу вздовж гілки від одного кільцевого надрізу до другого і відбирають ручним способом у напрямі зверху вниз.

Особливості збирання окремих рослин подаються далі при їх описі.

В яких місцях не слід збирати лікувальні рослини? Справді, раніше таке питання не виникало, нині ж... Не слід збирати рослини вздовж доріг з інтенсивним рухом автотранспорту, де в повітрі висока концентрація відпрацьованих газів. Збирати рекомендується не ближ­че ніж за 500 метрів від шляху. Варто обминати звалища, смітники, території, забруднені шкідливими відходами хімічних заводів, радіаційними нуклідами. Непридатні для збирання і рослини з підвищеним вмістом нітратів. Санітарні служби і заготівельні організації повинні за­здалегідь попереджати населення, де не можна збирати лікарські рослини, і не приймати сировину з таких місць. Таке попередження зараз дуже важливе, актуальне.

     Слід також мати на увазі, що сировина неотруйних лікарських рослин, вражена деякими грибковими хворо­бами, або й чиста, але яка неправильно зберігається, теж може (внаслідок грибкових чи бактеріально-фер­ментативних процесів) стати отруйною.

     І ще дозволю собі, хай дещо прожективно, сказати таке: заздрю молодим дослідникам, які мають змогу (і повинні) зацікавитися використанням «чорнобиль­ських рослин» та інших біооб'єктів для відкриття і (на превеликий людський жаль, але й таке маємо) «пози­тивних» явищ серед наслідків цієї трагедії. І треба по­спішати, бо ж можуть поступово втратитися ці виняткові можливості. Природа — могутній «гомеостазник (регу­лятор рівноваги життя), отож треба простежити процеси її «роботи», її можливості, щоб знати, як ми зуміємо і чи взагалі зуміємо їх інтенсифікувати.