Erigeron L.— злинка

Erigeron L.— злинка.

   В Україні ботаніки розрізняють 7 видів цього роду. В народі визнали як лікувальні два види і їх вживають: рідше — злинка гостра; значно частіше — злинка канадська. Вони від­далено схожі між собою і мають рівне ліку­вальне застосування.

1.Злинка гостра.

Рос. назва: мелколепестник едкий.

Родина:  — айстрові (складноцвіті).

Злинка гостра

    Дворічна трав'яниста рослина, заввишки 10— 100 см. Корінь міцний, циліндричний. Стебла прямі, висхідні, поодинокі або виростаючі з кореня по 2—З, тонкоребристі,     багатолистяні,     часом — червонуваті, сильно опушені, особливо у верхній частині. Листки — від лінійних до оберненояйцевидних з тупуватою вер­хівковою видовженою частиною. Трубчаті квітки (вну­трішні) — фіолетові, язичкові (зовнішні) — жовті, зі­брані в кошички, а ці, в свою чергу,— в багатоквіткову волоть. Сім'янки опушені.

    Росте на степових ділянках, на луках. Бур'ян. Поши­рений по всій Україні.

Надземна частина містить до 0,4 % ефірної олії ясно-жовтого кольору з гострим приємним запахом.

   Розгнічену на кашку свіжу рослину прикладають на чиряки, виразки, для прискорення визрівання. Знебо­люючий засіб.

2. Злинка канадська.

Народні назви: пушняк, остудник, хлед.

Рос. назва: мелколепестиик канадский.

Родина:    — айстрові (складноцвіті).

Злинка канадська

    Однорічна або дворічна трав'яниста рослина, заввишки 10—100 см. Корені тонкі, стрижневі. Стебла прямі, верхом розгалужені, по усій довжині густо вкриті листками та білястими волосками. Листки ланцетні, з обох кінців звужені, зрідка волосисті, нижні — від-лєглі і гостропилчасті. Цвіте від VI до X. Росте по не­займаних полях, залежах, на стерні, смітниках, по ме­жах, пасовищах. Дуже поширений бур'ян.

    Заготовляють надземну частину, зрізаючи її вище нижніх, пожовклих листків, або верхні пагони. Виби­рають такі, що дещо розквітли, а більшість квіток у бутонах. Рослин на полі звичайно багато — є з чого ви­брати. Сушать як звичайно. Висушені зберігають пуч­ками, загорнутими в папір.

     У надземній частиш рослин у період цвітіння містить­ся 0,3—0,7 % ефірної олії з приємним запахом. Вона містить до 85 % лімонену, до складу її входять також терпінеол і значна кількість альдегідів. Крім того, ду­бильні речовини, флавоноїди, холін.

Колись, ще студентом, я нарікав (при батькові, в полі) на цей злісний бур'ян, що попав до нас з Північної Аме­рики і розповсюдився он як. Батько мені пояснив, що природа терміну «бур'ян» не знає. І порадив запам'ята ти, що наші сільські бабуні рятують цим «бур'яном» жінок від страшних втрат крові, скажімо, клімактерич­них, при тривалих рясних кровотечах. Згодом, коли вже батька не було на світі, 1972 року, прочитав у болгар­ській книжці про те, що злинка канадська рекомен­дується при крововиливах матки, рясних менструаціях, особливо в клімактерії, при запаленнях сечового міхура і передміхурової залози, при носових кровотечах і при геморої. Он як воно буває! Шана ж вам, наші бабусі, травознаї й лікарі! Шана й тим дослідникам, які із ко­ристю і з вдячністю черпають знання й досвід з багатю­щої народної криниці! Бажано, аби жодна крихта народ­ної мудрості не пропала для медицини, служила людям. Свої спостереження можна й публікувати в журналі «Народний лікар», що з 1990 року виходить у Житомирі.

     Болгарська фітотерапія рекомендує: 2 г злинки на склянку окропу (добова доза). Наші бабуні — 1 столову ложку зілля теж на 1 склянку кип'ятку (настій), по пів­склянки на прийом 2—3 рази на день (особливо при рясних кровотечах).

Строк зберігання трави — до 3-х років.