Хвороби печінки і жовчного міхура

    Рослини, що використовуються в народі при лікуванні зазначеної групи хвороб, є в першому і в дру¬гому розділах II частини книжки, а деякі — в наступних розділах. При описі рослин першого розділу часто вка¬зуються й суміші, що застосовуються при лікуванні хвороб печінки і жовчного міхура. Там же вміщено й ві¬домості про способи застосування, про лікувальні про¬цедури та поради дієтичного порядку і т. д.
Слід підкреслити тісний функціональний взаємозв'я¬зок усіх органів людського організму як при нормаль¬ному, так і при порушеному ході обміну речовин. Якщо порушується діяльність однієї з ланок (шлунок, під шлункова  залоза,   кишечник,   печінка,   нирки,   серце, легені, селезінка, ендокринні залози тощо),— порушує ться й загальна нормальна діяльність всієї системі обміну речовин. Отже, в народі правильно помічене, що більшість рослин, які використовуються При ліку ванні шлунково-кишкового тракту, лікують у відпоиід ній мірі, одні більше, інші менше, або безпосередньо чи посередньо, ще й печінку, нирки, селезінку і т. д.
    Щодо дієти, якої додержуються в народі при хворобах печінки і жовчного міхура, то вона певною мірою набли¬жається до дієти, встановленої в науковій медицині. А все, що пов'язано з особливостями народної методики лікування цієї групи хвороб, вміщено при матеріалах про окремі рослини, там же і рекомендації щодо сумі шей.
Крім лікарських рослин, автор, грунтуючись на народ¬ному досвіді, надає великого значення при лікуванні хвороб печінки таким народним засобом, як сік з чорної редьки, почасти моркви, мед, вживанню
великої кіль¬кості цукру, обмеженню або виключенню на деякий час деяких жирів, смаженого м'яса, гострих страв і т. д.
    Сік з чорної редьки радимо приймати по 50—60 мл за півгодини до обіду, щодня, протягом 4 тижнів; відвар суміші відповідних трав (див. нарис про звіробій — 2.1.28 та інші) — цілу склянку натщесерце і по півсклян¬ки 4—5 разів протягом дня, щоразу через годину після їди. До харчування рекомендується включати не менше 1 склянки на добу соку моркви, півсклянки водної на¬стойки плодів шипшини і півсклянки соку з столового буряка. При дуже рідкому калі кількість бурякового соку зменшується або виключається зовсім. Хворим, які навіть при такому прийманні соків скаржаться на запори, можна регулювати випорожнення відваром кори крушини в дозуванні, обраному самим хворим.