Nasturtium officinale (L) . - настурція лікарська (жеруха водна)

Nasturtium officinale (L) . - настурція лікарська (жеруха водна).

Рос. назва: настурция, жеруха.

Родина: — капустяні (хрестоцвіті).

Трав'яниста   багаторічна  рослина  з  порож­нистим борозенчастим стеблом, біля основи лежачим, яке вкореняється,завдовжки 10 - 60 см. Листки пірчасто-розсічені, нижні з 3, верхні з 3—7 парами довгастих або овальних сидячих виїмчасто-зарубчастих бокових часток і більших, округлої або яйцевидної форми, че­решкових. Квітки білі дрібні — в коротких волотях. Цві­те з V до VIII.

Росте біля струмків і джерел, часто майже у воді, зустрічається заростями в невеликій кількості. Пошире­на в західному лісостепу, місцями в степу.

    Використовують цілу рослину, її квітучі пагони. Рос­лина містить провітаміни А, Д, С, ефірну олію, йод, сполуки заліза, миш'яку, глікозид глюконастурцин, діа­стазу,-радонові сполуки. Крім того, каротин, аскорбі­нову кислоту, гірчичну ефірну олію, до складу якої входить і фенілетилова. Хімічний склад рослини і те, що її в народі вживають переважно у сирому виді, може багато що підказати досліднику.

   Внутрішньо настурцію водну білоцвіту вживають тіль­ки у свіжому вигляді, вважаючи, що сушена втрачає лікувальні властивості. Свіжий сік рослини по І чайній ложці тричі на день приймають при хворобах печінки, особливо при жовтяниці, жовчних каменях, каменях нирок і сечового міхура; твердять, що це «жене» пісок. Такий же сік, у тій же дозі, приймають при всіх видах катарів шлунка, при запаленнях нирок (гострих і хроніч­них) і як легкий проносний засіб.

В деяких місцевостях вживають напар із свіжої тра­ви — 20,0—40,0 г на 1 л окропу по 1 склянці тричі на день як кровоочисний засіб при хворобах шкіри (ендо­токсичні явища порушеного метаболізму).

    Для лікування опіків використовують мазь, яку одер­жують в результаті старанного розтирання свіжого вершкового масла (50 г) з 1—2 ложками соку з настурції.

Настурція лікарська (жеруха) містить в комплексі сполуки заліза, йоду, а також радонові комплекси. Радон — Це радіоактивна газоподібна речовина, яку лю­дина шляхом ванн та в інший спосіб навчилась викори­стовувати для лікувальних цілей. Сік жерухи дуже корисний для регулювання функцій щитовидної залози. Радон — йод, що це: «клин клином вибивати» чи дар природи від чорнобильської біди? Гадаю, для пошуку — питання цілком правомірне. Є твердження, що салати з верхівок стебел з листками і листя цієї рослини корисні як вітамінні, одночасно діють сечогінно і легко пронос­но; знімають запалення (наприклад, слизистої рота), регулюють обмін речовини, лікують від катарів верх­ніх дихальних шляхів, корисні також при недокрів'ї, а у дітей —діють протиглисно.

    Хто не любить такого салату, може лікуватись настоєм подрібненої свіжої трави настурції лікарської: повну сто­лову ложку на 1 склянку води настояти (досить ночі), відцідити, траву віджати в націджене і випити у два-три прийоми за день по 1/2—1/3 склянки на один прийом. При необхідності (схильність до запорів, мале виділення сечі, особливо у старших людей) можна збільшити дозу до 2-х склянок такого настою yа добу (по півсклянки). Кращим, звичайно, вважається сік з цієї рослини: при­ймають по десертній ложці 2—5 разів за день.

   Щоб зберегти сік від закисання, можна заморозити його в морозилці холодильника.

В народі використовують висушену траву настурції-жерухи, особливо в так званих «кровоочисних» сумішах, наприклад, при хворобах шкіри, пов'язаних з поруше­ним обміном речовин (дерматози, екземи тощо). Збір (по об'єму): трава настурції водної — 2 частини: квіти (або, коли їх не вистачає, верхівки пагонів яснотки білої (2.6.8) — 2 частини; трави звіробою (2.1.28) — 1 части­на; лист нетреби звичайної (2.6.15) — 1 частина; корінь валеріани (2.9.6) — 1 частина. Дві столові ложки цього збору у термосі на 0,5 л крутого кип'ятку настоюють протягом ночі і вдень випивають у 4 прийоми, щоразу після їжі, запивають водою.