Marubium vulgare L.— шандра звичайна

Marubium vulgare L.— шандра звичайна.

Народні назви: меліса тепла, м. яблучна, кін­ська м'ята, шанта, шонта.

Рос. назва: шандра обнкновенная.

Родина — губоцвіті.

   Коли покупці питають на ринку мелісу, мало-обізнані продавці замість меліси дають шандру або перепитують: «Якої вам меліси: яблучної, теплої чи хо­лодної?» Під теплою мелісою, або яблучною, деякі бабці розуміють шандру або навіть котовник, під холод­ною — справжню мелісу, яку називають ще часто ма­точником .

   Шандра звичайна — трав'яниста багаторічна рослина, з висхідними від основи, розгалуженими, у нижній частині — білуватоповстистuми пагонами. Стеблові листки черешкові, округло-яйцевидні, дещо зморщені, по краю зубчасто-пилчасті. Квітки зібрані в густе кіль­це, сидять у пазухах приквіткових листків пагона і його відгалужень. Віночки квіток брудно-білі, чашечки густо волосисто-опушенї. Цвіте з VI до VIII. Зустрічається на відкритих кам'янистих місцях, пустирях, часом на ме­жах, вздовж огорож і тинів, розсіяна по всій території    України. Прекрасний медонос.

Збирають надземну частину, зрізуючи облистяні паго­ни з суцвіттями. Сушать на повітрі, але не на сонці.

    Рослина пахне (особливо потерті листки і суцвіття) яблуками. В ній виявлено: ефірну олію (0,02—0,05 %), дубильні (близько 7 %), слизисті і смолисті речовини, 0,3—1 % гіркої речовини маррубін, холін, органічні кислоти і мінеральні солі; алкалоїди: бетоніцин, тури­цин і страхідрин.

Мене дивує, коли читаю, що ця рослина у нас неофі­ційна. Чому? Не знаю. В інших країнах вона: «herba officinalis» — як засіб жовчогінний, відхаркувальний і заспокоюючий серцеву діяльність.

В народі вона цінується і має досить широкий спектр лікувального використання, особливо серед знавців-травознаїв. Її вживають при захворюваннях дихальних шляхів: катарах, хронічному бронхіті, трахеобронхіті, при кашлі, бронхіальній астмі, гнійному бронхіті, плев­риті, кашлюку у дітей; при катарах шлунка з пониженою кислотністю; як засіб, що посилює апетит; при за­стоях жовчі, в тому числі при лсовтяниці, холангіті, холециститі; у зборах трав при нирково-кам'яній хворо­бі, як заспокійливе при «калатанні» серця, аритмії, сердечній слабості; крім того, при малярії.

   В народі приймають шандру у вигляді гіркого чаю, настою або відвару, виготовлених методом водяної бані: одна столова ложка сухої трави на 1/3—1/2 склянки, три­чі на день до їжі або після.

Рекомендується відвар з 2 столових ложок трави на 1 1/2 склянки води (варити 5 хвилин), процідити у термос, пити по 1/2—1/3 склянки 2—3 рази на день в проміжках часу між прийманням їжі.

    Професор С. А. Томілін порівнює лікувальні власти­вості шандри при хворобах серця з дією глоду. Шандра дуже ефективна при обтяжливих станах екстрасистоліч­ного серцебиття, при аурікулярній тахікардії, яку нама­гались стримувати хінидином.

Суху траву шандри зберігають у скляних банках, коробках, що щільно закриваються, у паперових паке­тах. Строк зберігання — 3 роки.