Із сказаного вище випливає, що лікарські рослини
при сушінні змінюються. Ще більшої зміни зазнають вони при зберіганні,
мало-помалу втрачаючи свої лікувальні якості. Більшість рослин втрачають їх
через кілька років, а деякі псуються навіть протягом року і стають непридатними
до вжитку. Фармакопея вимагає щорічного заготовлення свіжих матеріалів: листя
бела-донни, наперстянки, блекоти, дурману, суцвіть (шишок) хмелю, бульб
аконіту, трави болиголова, кореневищ папороті, плодових тіл (грибниць) ріжків і
насіння льону. Рідкісний приклад поліпшення якостей при зберіганні являє
собою кора крушини, яка вважається кращою після дворічного зберігання.
Для збереження добре висушеного зілля мають велике
значення місце зберігання, тара, упаковка. Найбільше треба остерігатись
вологого приміщення і зберігання в незакритому вигляді: вбираючи вологу,
заготовлене зілля руйнується, змінюється його колір, з'являється запах цвілі. В
результаті діяльності мікроорганізмів, зокрема плісеневих грибків, які попали
на нього, прискорюється псування зілля. Приміщення має бути сухе, добре
провітрюване, доступне для частого огляду, тому під комору для лікарських
рослин не можна відводити сарай або підвал. Надійним
складом може бути неопалювана кімната при жилому приміщенні з хорошою вентиляцією.
Деяку сировину лікарських рослин краще зберігати неподрібненою у
холодному і темному місці. Зокрема, таку, яка містить в'яжучі речовини
(таніни), а також олійні, в тому числі ефірні олії. Останні треба зберігати
окремо у щільно закритих коробках (посудинах). Сировину, яка має багато слизу
(наприклад, корені живокосту лікарського), треба зберігати в сухому і провітрюваному
місці, бо вона легко піддається псуванню (не плутати цвіль з нальотом висохлого
слизу).
Усі отруйні матеріали
треба зберігати лише в окремому місці (краще приміщенні) при повній гарантії
неможливості змішати їх з іншими. Про окремі випадки особливостей упаковки та
зберігання йтиметься в описі окремих рослин за видами.
Немає коментарів:
Дописати коментар