Allium sativum L..— часник городній

 Allium sativum L..— часник городній.

Рос. назва: чеснок посєвной.

Родина: Alliaceae — цибулеві (раніше зараховувалась до родини лілійних).

   Широковідома овочево-приправна рослина, цибулина якої складається з зубців (цибулинок). Одночасно це ї авторитетна лікувальна рослина. Історія використання її сягає у глиб віків, до стародавнього Китаю, Індії. Як лікувальну рослину знали її давньоримські лікарі Діоскорид і Гіппократ. Знали часник і стародавні слов'яни. Цінують його й тепер.

     Дикі види часнику зустрічаються на Поліссі. Особлива увага до часнику зросла з пізнанням наукою його ефіро-олійних, сіркових та інших речовин, що в комплексі спричиняють сильну фітонцидну лікувальну дію, яка давно вже була помічена і встановлена в народі.В енциклопедичному довіднику подається, що в цибулинах часнику є глікозид аліїн і інші сірковмісні речовини (метил, етил, бутил, алкілцистеїн-сульфоксbди, метилцистеїн та інші); ефірна олія (до 0,4 %), фітостерини, вітаміни (С — 10, В, — 0,08, В₂ — 0,08, В₆ — 0,6, нікотинова кислота — 1,2 мілігрампроцента), органічні кислоти, вуглеводи, поліцукрид, інулін, жирна олія (сліди).

      До складу ефірної олії часнику входять органічні сполуки сірки (алкілпохідні цистеїну, дивінілеульфіди, алілвінілсульфоксид). Мінеральний склад часнику характеризується значними кількостями калію, кальцію, натрію, магнію, фосфору, заліза, марганцю, цинку, йоду, міді.

Користуючись матеріалами фітотерапевтичної літератури і власними записами, наведу відомості про лікувальне використання часнику городнього.

     Алліцин — ефірна олія часнику — під впливом ферменту алліцінази, що є у його тканинах, при подрібненні виділяється у вигляді речовини із специфічним запахом. Вона затримує ріст бактерій уже в розведенні 1:125000. Образно кажучи, це ніби одна-дві краплини соку часнику в повітрі кімнати, де знаходиться, наприклад, хвора дитина. Отже достатній тільки мазок свіжою кашкою з часнику під носиком дитини, не кажу вже як роблять по селах — і під борідкою та на грудці дитини. Це дотепне народне лікування корисне і для дорослих. Для того, щоб не опікало шкіри, її попередньо легенько змазують тонким шаром олії чи вазеліну або змішують свіжу кашку з кількома краплями олії і такою (свіжою) маззю проводять легке втирання у шкіру.

Речовини, що є в лушпинні цибулини та зубцях часнику, як довів Б. II. Токін, не тільки згубно діють на мікроби, тобто мають протигнилісну дію, але й на хвороботворні грибки, глисти.

Речовини часнику, як стверджують вчені, посилюють секреторну (видільну) і моторну (рухову) функцію шлунково-кишкового тракту, стимулюють секрецію жовчі. Часник сприяє розрідженню мокроти і виявляє тонізуючу дію на слизисті оболонки дихальних шляхів. Препарати часнику стимулюють серцеву діяльність, розширюють коронарні судини. їх використовують для при­гнічення процесів гниття і бродіння в кишках, а також при захворюваннях печінки, верхніх дихальних шляхів, при  хронічних  бронхітах,   бронхоектатичній  хворобі,

пневмонії (запалення легень) і при певних формах бронхіальної астми.

      Вчені солідарні з народними спостереженнями про те, що часник варто використовувати (їсти) із запобіжними цілями при епідемії грипу. Препарати .його приписують лікарі для запобігання і лікування атеросклерозу, гіпертонічної хвороби і при неврозах серця. Часник має також застосування в стоматологічній практиці і дерматології (шкіряні захворювання). Його використовують при хронічних кволопротікаючих трофічних виразках на основі тромбофлебіту (жиляки), при згадуваному вже трихомонадному кольпіті та кандізах (молочниці) — хворобі, що викликається грибком. Глисти-гострики удітей виганяють невеликими клізмами з 0,5—1 столо­вої ложки соку часнику на півклянки кип'яченого молока.

     З часнику виготовляють препарат аллохол, до складу якого входять сухі витяжки з нього, а також з кропиви, жовчі тварин, і активоване вугілля. Препарат цей лікарі рекомендують при хронічних гепатитах, холециститах, холангітах і хронічних атонічних запорах. Препарат аллилсат (спиртова витяжка з цибулини часнику) призначають при атонії кишечника, колітах, гіпертонічній хворобі та атеросклерозі.

     Приймання часнику в їстівних дозах або їсти досхочу протипоказано епілептикам і обтяжливо хворим нирковими захворюваннями. Взагалі їсти часник, як хто любить, без міри — собі шкодити. А при порушеннях серцевої діяльності можна навіть викликати спазми серцевих судин і головного мозку. Вважаю, що якщо немає конкретної поради лікаря (скажімо, з глистогінною метою), то споживання 2—3 зубців протягом дня (а склеротикам треба їх їсти) — достатня лікувально-харчова доза. Лікувальні ж дози приймання часнику такі.

     Двогодинний настій чайної ложки подрібнених зубців (або кашку з них) на склянку перевареної води кімнатної температури випивають перед їжею за день у три прийоми. Для лікування дихання (нежить, захворювання дихальних шляхів) вводять то в одну, то в другу нізд­рю свіжовиготовлену кашку, загорнуту в шматок марлі. Коли ніздрі запалені, то попередньо змазують їх легко вазеліном або олією. Щодо процедури використання свіжої кашки з часнику для лікувальних тампонів жінкам, необхідно порадитись у лікаря-гінеколога або в акушерки.      Часником (кашкою з нього) виводять пігментні плями на тілі, лікують згрубіння шкіри (намазуванням); водою, в якій намокали зубці, промивають гнійні рани, опри­щення шкіри (в тому числі на голові), а сильним водним настоєм змазують, обмивають тіло при корості, поло­щуть голову при сильному випаданні волосся та при постійному свербінні шкіри. Пахне, ясна річ, але вилі­ковує...