Allium L.— цибуля городня

Allium L.— цибуля городня. 

Рос. назва: лук репчатuй.

      Батьківщина її — Середня Азія. Нараховує багато сортів, у тому числі селекційних. У тканинах цього виду міститься: цукру (8—14 %) —- цукроза, фруктоза, мальтоза, поліцукрид інулін; білки, вітаміни С, В1, В₂, В₆, Е, РР, пантотенова кислота, каротин, різоцин, флавоноїд кверцетин, сапоніни, ферменти, фітонциди, мінеральні солі. Крім того, ефірна олія, що надає цибулі специфічного запаху і гострого смаку; сульфіди, йод, органічні кислоти (яблучна, лимонна). 70—100 г цибулі задовольняють добову потребу людини у вітаміні С.

Народи світу здавна цінували цибулю як ефективні ліки. Під час різних епідемій (тиф, чума, грип) у народі вважалося за необхідне щодня з'їсти хоча б одну цибулину. Дію її з'ясовано недавно наукою у зв'язку з відкриттям фітонцидів (кінець 40-х років) професором Б. П. Токіним. Встановлено, що фітонциди цибулі згубно діють на дизентерійну, дифтерійну і туберкульозну палички, на стрептококи та інші бактерії, а також на трихомонади. Навіть у хліві цибуля помітно охороняє тварин від епідемічних захворювань.

      Цибуля вважається майже універсальним засобом: загоюючим, відхаркувальним, сечогінним, легко проносним, протицинготним, протиглисним, протигеморойним, збуджуючим, скріпляючим ясна, оздоровлюючим порожнину рота, протинежитним при простудах, антисклеротичним, нормалізуючим обмін речовин (у тому числі водно-солевий) в організмі тощо.

       Відомим є засіб прикладання на чиряки печеної цибулі.

Декотрі сільські бабуні вміли виводити цибулинним соком (змішаним з медом) більмо. Таким же свіжим соком (3—4 краплі на одну столову ложку теплої перевареної води) промивають очі при ранкових нагноєннях (гнійний кон'юнктивіт), закапують вухо при свербінні в ньому від грибка.

Є твердження (науково-літературні відомості), що цибуля стимулює виробленню сперми. Вважають, що вона поліпшує і зір. Посічений ножем свіжий зріз цибулини вдихають то однією, то другою ніздрею при нежиті, сік її втирають у коріння волосся, що має сприяти затримці

прогресуючого облисіння, а також від сильного лупіжу шкіри голови. Ним виводять бородавки та ластовиння. І взагалі користуються зовнішньо при шкіряних хворобах, вживають як косметичний засіб. Твердять, що посиленню росту і збільшенню густоти волосся сприяє полоскання його після миття у слабому наварі цибулинного лушпиння. І це ще не все.

      Думаю, чимало читачів мають й свої життєві поради щодо цибулі.

Наукова медицина в основному підтримує багатовіковий лікувальний досвід народів. Однак рекомендує не захоплюватись великими дозами цибулі, особливо при захворюваннях нирок, печінки та гострих запаленнях шлунково-кишкового тракту, помірковано вживати свіжу цибулю при сердечно-судинних нездужаннях.

     Чимало препаратів виготовляють із цього зілля. Аллілчеп (спиртова витяжка) призначається при атонії кишечника, поносах, атеросклерозі. Препарат алілглі-цер (витяжки з цибулі з гліцерином) рекомендують для лікування від захворювань, викликаних трихомонадами у жінок. Щоб позбутись неприємного запаху з рота після споживання цибулі, варто пожувати корінь петрушки або кореневища аїру.