Bellis perennis L.— стокротки багаторічні.

Bellis perennis L.— стокротки багаторічні. 

Рос. назва: маргаритка многолетняя.

Родина:   — айстрові (складноцвіті). 

Стокротки багаторічні.

    Багаторічна рослина, добре всім відома. Куль­тивується в садах як декоративна. В дикому стані росте вздовж доріг, на луках. Цвісти починає з ранньої весни і приблизно до серпня. Часом можна зустріти поодинокі квітучі екземпляри відразу після сходу снігу. Поширена в лісових районах і Лісостепу України.

    Збирають лише дикі стокротки, при цьому викопують цілу квітуючу рослину і відмивають у проточній холод­ній воді. Сушать в затінку, розстеляючи тонким шаром.

   За літературними даними, в суцвіттях (кошиках) містяться: ефірна олія, м'яка смола, дубильні речовини, На організм людини діє як легко послаблююче кишеч­ник і сечогінне.

   Рослина застосовується в гомеопатії, тепер нею ціка­виться і наукова медицина. В народі вже давно засто­совують її у ряді випадків. Так, при туберкульозі легень порошок з квітів стокроток змішують в рівних по вазі співвідношеннях з подрібненою (до порошку) шкаралу­пою з 2-х помитих яєць. Випивають вранці і ввечері на молоці по 1 чарці суміші.

   Стокротки мають властивість злегка проносити, тому при появі у туберкульозних хворих дуже рідкого калу, на якийсь час лікування стокротками припиняють.

   У дитячій практиці (при туберкульозі хребта або кіс­ток) на хворі місця прикладають шматки з маззю, скла­дові якої — живокост , маргаритки і листки мелі­си . Виготовляють мазь так: до 200,0 г розтопле­ного у каструльці свинячого несолоного смальцю вси­пають 10—15 г порошку із стокроток, 20,0 г сильно подрібненого кореня живокосту  і 10,0 г порош­ку з листків і суцвіть меліси . Суміш парять у ду­ховці добу, стежачи, щоб не закипало, проціджують у банку.

    Для припинення білей у жінок застосовують досить тривалий час глибше промивання напаром з такої сумі­ші: дубової кори  — 25,0 г, трави грициків  — 10,0 г, омели  — 15,0 г, зілля гірчака — водяний перець  — 10,0 г, лист кропиви дводом­ної (звичайної) з верхівками квітучих стебел — 15,0 г і трави стокроток 20,0 г. Все на 3 склянки води. Густий напар проціджують, траву прополіскують невеликою кількістю води і зливають у напар, проціджують, від­тискують.     На 6 тижнів припиняються статеві зносини. Рекомендують не припиняти роботу і більше бувати на свіжому повітрі.

    Стокротки, в дозі від 10,0 до 15,0 г, додають у суміші, якими лікують захворювання ниркових мисок і сечового міхура.

Висушені рослини зберігають у ящиках, всередині обкладених папером. Час зберігання — до 3 (включно) років.

    У Болгарії квітучі кошики і листя стокроток застосо­вують у вигляді компресів і припарок з відвару при уда­рах з синяками, фурункульозі, геморої, при запаленні молочних залоз у матерів-годувальниць (промивання відваром або компреси з погнічених листків) і внутрішньо - при бронхітах, запорах, захворюваннях печінки, жовтяниці, подагрі, ревматизмі.

   Для внутрішнього вживання готують: 3 чайні ложки подрібненої сухої сировини заливають половиною склян­ки перевареної води, настоюють протягом 8 годин (доза на один день).

    Розглядаючи дію стокротки багаторічної, лікарі твер­дять, що витяжки з її квітів полегшують усунення з організму шкідливих продуктів обміну речовин, покра­щують дію печінки, дають ефект при деяких захворю­ваннях шкіри і діють тонізуюче. Зміцнюють стінки дріб­них кровоносних судин. Зовнішньо витяжка прискорює загоєння ран, зменшує набряки від ударів, контузій. То­му рекомендується при катарах шлунка та кишечника з пошкодженням капілярів; при запаленнях суглобів і при деяких захворюваннях шкіри (вугри, запалення луко­вичок волосся). Зовнішньо — для різних примочок, компресів, для гігієнічного спринцювання.

  Частіше всього квіти стокроток вживаються в зборах (сумішах) з іншими лікарськими рослинами. Дозування: півтори-дві столові ложки на півтори склянки води, варити 3—5 хвилин, процідити і пити по третині або по­ловині склянки 2—3 рази на день.