Ficaria verna Huds— чистяк

Ficaria verna Huds— чистяк   (пшінка   вес­няна).

Рос. назва: чистняк весенний.

Родина — жовтецеві.

Чистяк

    Багаторічна трав'яниста рослина, заввишки до 25 см, з голим стеблом та яйцевидно-серцевидними, дещо блискучими гладенькими листками. Пізніше в па­зухах листків часто можна помітити виводкові бруньки. Ними рослина і розмножується. Влітку можна побачити, як ці бруньки після дощу з потоками води розплива­ються по калюжах. У квітучих рослин виводкових бру­ньок менше.

   Квіти у пшінок поодинокі на верхівках гілок. Зацві­тають після сходу снігу, часом уже в III, більше у IV і V. Росте в сухих місцях — у парках, старих садибах, воло­гих чагарниках, ярах, долинах.

    У листях пшінки наявні: сапонін, протоанемонін, ане­монін (у висушеному листі), аскорбінова кислота (до 190 мг%), каротин (5,2 мг%). Кореневі бульби містять крохмаль (13,5 %), цукри (10 %). Листя і стебла (над­земна частина) вважаються отруйними, але тільки після цвітіння і дозрівання плодів. Молоде листя і весняні коренебульбочки не тільки не отруйні, а й являють со­бою смачний, поживний продукт харчування. У голодні роки вареними коренебульбочками пшінки рятували людей, особливо дітей. З молодих листків готують вес­няні салати, борщі. В літературі є відомості про те, що бутони квітів маринують і вживають як гостру при­праву.

В офіційній медицині пшінка весняна не застосовує­ться. У народі вона теж не належить до першовагомих лікувальних рослин. Але бульбокорені і молоде листя використовуються при цинзі, як протизапальний і за­гоюючий рани засіб. Відвар з них у молочній сироватці, або просто у воді, вживають як послаблюючий засіб. Є дані про вживання відварів листя і коренебульбочок пшінки при кашлі і навіть при алергії. Бджоли охоче збирають перший весняний нектар з її квітів.

    Коли вчені-біологи розкриють усі закономірності за­кладки (ембріональної) і формування кореневих і стеб­лових бульб у ряді рослин, навчаться керувати, навіть викликати такі властивості (використовуючи так звані «рослинні гормони»), то пшінка може ще себе проявити як агрокультурна рослина. Це думки поки що, так би мовити, з галузі припущень, пошуків і т. д. Але мені траплялося в глинисто-піщаних родючих наносах, у до­линах, навіть при дорогах, в ярах викопувати бульбо­корені пшінки завбільшки з хороший волоський горіх. А знаємо: коренебульбочки варені — їстівні, нагадують за смаком картоплю. Пригадаймо й те, що картопля у себе на батьківщині (Південна Америка), природно, у дикому стані, телс дає маленькі бульби (стеблового походження). Але людина зуміла зробити з неї «другий хліб». То чому б і не зробити такий (або подібний) з пшінок?

    Природа дає нам чимало заманливих загадок-завдань, а в особі маленької пшінки може дати і тему серйозної праці саме для тих, хто зараз збирає з неї весняні буке­тики для мами чи вчительки. Хай це зроблять діти наші! Хай приглядаються, замислюються, бо пшінок для них знайдеться вдосталь.

    Цікаво те, що навіть у хорошу погоду, але за декілька годин до дощу, квітки пшінки весняної закриваються, та так щільно, що можна подумати, буцім це лише бутони. Отже, рослина — своєрідний барометр, перед­бачає погоду.

А втім: з лікувальною метою в народі використовують надземну частину або всю рослину (траву разом з корін­ням). Заготовляють усю траву з коренями в період цві­тіння, а бульбокорені — пізніше, але коли ще легко її можна відшукати.

    Народні досвід і дослід виявили, що пшінка діє легко­проносно, сечогінно, відхаркувально і, як кажуть траво­знаї,— кровоочисно, сприяє загоюванню ран.

Відвар трави з коренями приймають при запорах (в т. ч.— гемороїдальні хворі), від кашлю, при шкіряних хворобах, від вугрів, при золотусі. Настоєм висушеної трави, зібраної не пізніше її цвітіння, промивають рани, виразки, полощуть горло і рот при запаленнях, у тому числі полощуть ясна зубів з хвилинною затримкою в роті по 2—3 рази на день. Насамперед ранком, відразу після вмивання, і ввечері, перед відходом до сну (особливо при стоматиті).

Лікувальне внутрішнє вживання в народі висушеної і подрібненої квітучої рослини — 1 столова ложка на пів­літра води (краще  готувати  методом водяної «бані» з  витримкою на вогні, після закипання води у нижній каструлі, протягом 30 хвилин). Охолоджений до теплоти тіла, такий відвар приймають по 1 столовій ложці 3—4 рази на день у проміжку між прийманням їжі, запива­ють водою. Цей же відвар використовують для зовнішніх потреб, для полоскання рота тощо.

   Знайомі з Росії казали про невідоме мені вживання пшінки весняної від укусів бджіл, джмелів, ос і навіть змій. Використовується вказаний вище відвар або настій для примочок, компресів на вжалені місця тіла.

    Зберігають висушену траву у мішечках або коробках. Звичайно, окремо бульбочки. Строк зберігання — 2 роки.