Arctium lappa L. — лопух справжній

Arctium lappa L.  — лопух справжній.

Рос. назви: лопух большой, лопух-репейник.

У народі з тією ж лікувальною метою засто­совують також види: 

Лопух павутини­стий.

Рос. назва: лопух войлочньїй.

Лопух малий.

Рос. назва: лопух мальш.

Лопух дібров­ний.

Рос. назва: лопух дубравньїй.

Родина — айстрові ( складноцвіті).

      Широковідомі, скрізь поширені рослини, які знають навіть діти, тому описувати нема потреби. Про окремі видові ознаки читач може довідатися з ботанічної літератури (визначники). Ростуть вони на засмічених місцях, обабіч доріг, зустрічаються і в лісах та серед кущів. Лопух дібровний росте у лісах, узліссях, на галявинах.

    Біохімічний склад: у коренях наявні полісахарид іну­лін (27—45 %), систостерин і стігмастерин пальмітино­ва і стеаринова кислоти, білки (до 12,4 %), барданова олія, дубильні і гіркі речовини, глікозид арктіїн, анти­біотики, вітаміни, у листях — дубильні речовини, слиз, ефірна олія, сапоніни, сесквітерпеновий лактон арктикарин, флавоноїди — рутин, гіперозид; у квітах — лютеолін, рутин.

   Чимало зроблено і досліджено щодо використання кореня лопуха відомим травознаєм з Іркутська Оленою Василівною Лохе. її прекрасний емпіричний матеріал є, як на мій погляд, новим тлумаченням ефективності кореня лопуха у відповідних сумішах для цілого ряду захворювань.

    Відвар кореня лопуха (50,0—60,0 г на 1 л води) вжи­вають внутрішньо при лікуванні різних шкіряних захво­рювань (особливо від порушеного обміну речовин), при чиряках, фурункульозі, висипах, при золотусі, рахіті, як кровоочисний засіб. Відвар приймають при різних хворобах сечостатевих органів, у тому числі і венерич­них, як сечогінний засіб, що очищає нирки і сечоводи. П'ють такий відвар і при хронічних запорах. При цукро­вій хворобі вживають відвар коренів лопуха або такої суміші: лушпиння бобів квасолі, коренів лопуха і листків чорниці в рівній кількості компонентів (за об'ємом). Беруть 5—6 столових ложок суміші на 1 л води, намо­чують протягом ночі, вранці кип'ятять 5—7 хвилин, ще трохи настоюють, проціджують, легко віджимаючи залишок, і весь цей відвар теплим випивають за 6 прийо­мів.

    При подагрі п'ють чай з такої суміші: коренів лопу­ха — 25,0 г, кореневищ пирію  — 20,0 г, трави череди  — 20,0 г, трави триколірної фіалки  — 30,0 г і вероніки лікарської  — 20,0 г. Беруть до 40,0 г цієї суміші на 1 л води і кип'ятять на малому вогні хвилин 5. П'ють по 3 склянки на день між прийманнями їжі; першу дозу — натщесерце.

Зовнішньо. Для ванн ревматикам і артритикам роблять відвар з коренів лопуха, трави вересу , кропиви дводомної , багна , татарника , листків або цілої трави брусниці  — доза для відвару необмежена.

    Рани, що довго загоюються, лікують маззю, яку го­тують так: 75 г подрібненого свіжого кореня лопуха настоюють цілу добу в теплому місці в 200,0 г соняшни­кової олії (краще брати мигдалеву олію), потім варять 15 хвилин на малому вогні і проціджують у баночку (через марлю). (Про мазі для лікування шкіряних хво­роб див. у розділі про лікування екзем.)

    При випаданні волосся і взагалі при хворобах шкі­ри на голові двічі на тиждень миють (полощуть) голо­ву у відварі кореня лопуха і квіток нагідок : ло­пуха — 20,0 г, а нагідок — до 10,0 г на 1 л води. Дехто до цих компонентів додає ще й 15,0 г шишок хмелю.

Корінь лопуха, дрібно порізаний, сушать по селах у печі. Щороку корені заготовляють свіжі. Зберігають у ящиках,  викладених папером  (охороняти  від  молі!).

   У вітчизняній народній медицині корені лопуха вико­ристовували ще при радикуліті, ішіасі, невралгічних болях (у тому числі обкладання свіжими листками й утеплення рушником, хусткою); при жовчо- і нирково­кам'яній хворобі, гастриті і виразковій хворобі шлунка, набряках, лишаях, алергії (!), геморої, бешиховому за­паленні; при мігрені, опіках та інше. Корені лопуха за­стосовували при отруєннях ртутними парами, а також як протикашлеве, протиглисне.

Додам зі своїх записів, що свіжим листям обкладають не тільки болючі суглоби, але і забиті місця тіла і взагалі як обезболююче. Крім того, лопух використову­ють для лікування від ревматизму, артриту. Свіжі, чисті (добре вимиті) корені лопуха розбивають «на пас­ту», змочують теплою водою і ввечері такою «кашкою» роблять втирання у корені волосся і шкіру на голові, загортають голову хусткою. Вранці виполіскують теп­лою водою без мила і вичісують. Звичайно, це практи­кують під вихідний день. Таке втирання припиняє силь­не випадання волосся, сприяє його «згущенню».

    У моїх записниках про лікувальне використання лопу­хів є чимало нотаток, спостережень.

Лопухом лікуються від туберкульозу, захворювань дихальних шляхів (бронхіти); при колітах; спиняють по­зиви і самоблювання; вживають у сумішах при захворю­ваннях печінки, нирок (нефрити, камені); при водянці живота; базедовій хворобі (воло); при ожирінні (в сумі­шах); запаленні яєчників і придатків, при білях, коль­пітах, маститі; для полоскання горла, рота, при запаль­них процесах і при ангіні; при захворюваннях лімфа­тичних залоз (у тому числі і в дітей); при діатезах, вовчанці.

    Беруть 2 столові ложки подрібненого кореня лопуха на 0,5 л води, роблять відвар (хвилин 20, краще мето­дом «бані» — тоді хвилин ЗО). Приймають теплим по пів­склянки 2—3 рази на день. Можна додати трохи меду.

Ще використовують згущений відвар, одержаний шля­хом тривалого кип'ятіння в емальованому посуді без прикриття, поки не випарується до половини. Тоді приймають по 2 столові ложки 4—5 разів на день.

   Лопух входить до складу різних зборів для лікування

від багатьох дерматозів: 2 ст. ложки подрібненого коре­ня на 0,5 л води у вигляді відвару або настою; п'ють по 0,5 склянки 4 рази на день до їжі. Крім того, при псо­ріазі, нейродермітах, кропивниці, вульгарних вуграх, себореї.

Зовнішньо відвар кореня для ванн, примочок тощо при свербіжу шкіри, себорейному дерматиті тощо.

    В Японії лопух великий вирощують як городню куль­туру. Молоде листя має антибактеріальні властивості. Настій коренів на маслиновій, мигдалевій, кунжутовій чи соняшниковій олії використовують для натирання коренів (цибульок) волосся при випаданні, облисінні. Сік з листків і квітів, а також і водний настій з квітів, вживають у народі для лікування ран і раку шкіри.