Алкоголь може повисити ефективність лікування

Алкоголь здатний підсилити дію деяких ліків, стверджують австралійські дослідники з Монашского університету в Мельбурні.

До цих пір було прийнято вважати, що алкоголь нейтралізує лікувальний ефект від медпрепаратів або взагалі здатний завдати непоправної шкоди організму, викликавши непередбачувану хімічну реакцію.

Вихлопні гази можуть бути корисні для здоров'я серця.

   Британські дослідники використовували з'єднання з автомобільних вихлопних газів (окис вуглецю і окис азоту) для розширення судин і запобігання утворення тромбів.

Прогулянки на повітрі захищають дітей від короткозорості.

   Британські дослідники з Брістольського університету встановили, що діти, регулярно проводять час на свіжому повітрі, рідше страждають від короткозорості. Вчені вважають, що сонячне світло позитивно впливає на очі.

Стійкість до сказу виявили в амазонських племенах.

    Дослідники з Центрів контролю і профілактики захворювань США (CDC) виявили у представників віддалених племен перуанської Амазонії, що живуть в умовах підвищеного ризику контакту з летючими мишами-вампірами, природний захист від сказу викликається вірусною інфекцією, повідомляє EurekAlert!.
    Це відкриття суперечить усталеним уявленням про те, що сказ у відсутність негайного лікування є абсолютно смертельним захворюванням.

Народні способи лікування екземи

    З великого числа шкірних хвороб найчастішою і такою, що добре піддається лікуванню народними засобами, є екзема, а вірніше, екземи, хоч лікування цих захворювань становить труднощі і для наукової медицини.

Хворби дітей : рахіт і золотуха

     Рахіт колись був однією з поширених хвороб дітей селян і бідного люду. Зумовлювалося це соціаль¬ними і побутовими умовами того часу. На основі багато¬річних спостережень запобігання і лікування рахіту в народі можна викласти деякі узагальнення.

 

Лікування хвороб дихальних шляхів

   Як при хворобах нирок, так і при запаленні легень, першою турботою в народі вважається добитися поту і доброго функціонування нирок, через які очищає¬ться організм хворого від шкідливих продуктів (розпаду, токсинів і т. д.).

Хвороби сечостатевих органів

   Серед різноманітних сечостатевих захворю­вань, які народ лікує своїми засобами, найчастішими є запалення нирок (гостре і хронічне), катари сечового міхура та їх камені.

В народі вважають, що головним у лікуванні запален­ня нирок є дієта, а допоміжним засобом — прийманнясумішей лікарських рослин. Переконані, що хворий на гостре запалення нирок потребує насамперед дуже уважного догляду. Рекомендується постільний режим і виключно молочна дієта (молоко з водою). Ще краще — повне утримання на три дні від їжі, коли п'ють тільки чай з суміші лікарських рослин. На четвертий день ре­комендують молоко і дуже солодкі компоти, щоб викли­кати у хворого спрагу, яку й задовольняють прийман­ням рідини. Щодня призначаються теплі ванни і тричі на тиждень проносні засоби.

При лікуванні каменів сечового міхура застосовують гарячі ванни, внутрішньо — гаряче молоко, гарячий чай з  лікарських рослин, про які була мова раніше і буде сказано нижче, і, нарешті, застосовують гарячі припар­ки на ділянку міхура, часто з суміші різних лікарських рослин.

Приблизно таке ж лікування застосовується і при каменях в нирках.

Хвороби печінки і жовчного міхура

    Рослини, що використовуються в народі при лікуванні зазначеної групи хвороб, є в першому і в дру¬гому розділах II частини книжки, а деякі — в наступних розділах. При описі рослин першого розділу часто вка¬зуються й суміші, що застосовуються при лікуванні хвороб печінки і жовчного міхура. Там же вміщено й ві¬домості про способи застосування, про лікувальні про¬цедури та поради дієтичного порядку і т. д.
Слід підкреслити тісний функціональний взаємозв'я¬зок усіх органів людського організму як при нормаль¬ному, так і при порушеному ході обміну речовин. Якщо порушується діяльність однієї з ланок (шлунок, під шлункова  залоза,   кишечник,   печінка,   нирки,   серце, легені, селезінка, ендокринні залози тощо),— порушує ться й загальна нормальна діяльність всієї системі обміну речовин. Отже, в народі правильно помічене, що більшість рослин, які використовуються При ліку ванні шлунково-кишкового тракту, лікують у відпоиід ній мірі, одні більше, інші менше, або безпосередньо чи посередньо, ще й печінку, нирки, селезінку і т. д.
    Щодо дієти, якої додержуються в народі при хворобах печінки і жовчного міхура, то вона певною мірою набли¬жається до дієти, встановленої в науковій медицині. А все, що пов'язано з особливостями народної методики лікування цієї групи хвороб, вміщено при матеріалах про окремі рослини, там же і рекомендації щодо сумі шей.
Крім лікарських рослин, автор, грунтуючись на народ¬ному досвіді, надає великого значення при лікуванні хвороб печінки таким народним засобом, як сік з чорної редьки, почасти моркви, мед, вживанню

Хвороби шлунку

Катар шлунка з недостатньою кислотністю шлункового соку. Всі види катару шлунка лікуються переважно дієтою, вмілим добором їжі і способів її за¬стосування. Ліки в цьому випадку мають другорядне значення.

При недостатній кислотності шлункового соку хворий має харчуватися так. Йому дають м'ясні супи з свіжого пісного м'яса, яке при споживанні треба старанно пере¬жовувати, юшку з свіжої риби, смажене на маслі пісне м'ясо або рибу, мозок, вершки або сметану. Тверді продукти мають бути старанно розтерті (подрібнені), але дещо залишають неподрібненим, наприклад, скоринки булки, м'яке, добре виварене м'ясо, бо процес жування викликає виділення шлункового соку, а це при зниженій кислотності дуже важливо. З гарніру дають квашену капусту (з кмином), кислі печені яблука, з приправ — цибулю, часник, сік квашеної капусти тощо. Зрозуміло, що добір їжі для шлункових хворих має бути поставле¬ний в залежність від діяльності й інших травних органів.

Треба дбати про чистоту рота і зубів. Іноді явища в печінці і кишечнику (поноси), які супроводять катар шлунка, змушують до відповідних змін у доборі страв.

З ліків дають гіркі трави, але не полин, а звіробій та інші. їжа має бути нежирна. З жирів прийнятне вершко¬ве масло в обмеженій кількості. Олія забороняється. Протягом 6 тижнів щодня натщесерце хворий повинен з'їдати півсклянки квашеної капусти, яку ретельно пере¬жовує (важливим тут є сам процес жування) і запиває її такою ж кількістю соку з тієї ж капусти. Через півго¬дини після прийому капусти хворий випиває склянку відвару з суміші таких трав: звіробію— 40,0 / центурії  —40,0 г, деревію —30,0 г, дикого цикорію— 30,0

Лікування хвороб шкіри , виразок та ран

1. Adoxa Moschatellina L..— адокса мускусна
2. Aesculus hippocastanum L.— гіркокаштан зви­чайний, кінський каштан
3. Arctium lappa L.  — лопух справжній
4. Arttemisia procera Willd. A. — полин лікарський
5. Bidens Tripartita L.— череда   трироздільна
6. Ficaria verna Huds— чистяк

Ficaria verna Huds— чистяк

Ficaria verna Huds— чистяк   (пшінка   вес­няна).

Рос. назва: чистняк весенний.

Родина — жовтецеві.

Чистяк

    Багаторічна трав'яниста рослина, заввишки до 25 см, з голим стеблом та яйцевидно-серцевидними, дещо блискучими гладенькими листками. Пізніше в па­зухах листків часто можна помітити виводкові бруньки. Ними рослина і розмножується. Влітку можна побачити, як ці бруньки після дощу з потоками води розплива­ються по калюжах. У квітучих рослин виводкових бру­ньок менше.

Bidens Tripartita L.— череда трироздільна

Bidens Tripartita L.— череда   трироздільна.
Рос. назва: череда трехраздельная.
Родина:  — айстрові (складноцвіті).

Череда   трироздільна

     У народі мають застосування (але не у досвід¬чених знавців) інші види череди, а саме: В. сегпиа Ь.— череда поникла — промениста. Це, може, й обґрунтовується для зовнішнього вживання, але не внутрішньо. Череда поникла має пониклі кошики із довшими пелюстками крайових квіток у кошику, ніж у череди трироздільної.

Arttemisia procera Willd. A. — полин лікарський

Arttemisia procera Willd. A. — полин лікарський.

Народні назви:  Боже деревко,  полин Боже деревко.

Рос. назва: польшь лекарственная.

Родина:   — айстрові (складноцвіті).

Полин лікарський

    Напівкущова багаторічна рослина, заввишки 30—150 см, з приємним бальзамічним (нагадує цитри­ну) запахом, особливо в сонячну, суху погоду або при розтиранні в пальцях висушених гілочок. Стебла прямі, галузисті, голі, внизу рослини дерев'яніючі. Листки голубувато-зелені, зісподу — притиснуто-пухнасті і то­му сіруваті, нижні — двічі пірчасто-роздільні з вузень­кими частками, верхні — однопірчасті, трироздільні з вузькими частками. Кошички дуже дрібні, пониклі. Зовнішні листочки — довгасто-ланцетні, гострі; внутріш­ні — оберненояйцевидні, тупуваті. Цвіте в VIII. У захід­них областях України культивується в квітниках. Похо­дить з Малої Азії, в Європі зустрічається як здича­віла.

Arctium lappa L. — лопух справжній

Arctium lappa L.  — лопух справжній.

Рос. назви: лопух большой, лопух-репейник.

У народі з тією ж лікувальною метою засто­совують також види: 

Лопух павутини­стий.

Рос. назва: лопух войлочньїй.

Лопух малий.

Рос. назва: лопух мальш.

Лопух дібров­ний.

Рос. назва: лопух дубравньїй.

Родина — айстрові ( складноцвіті).

      Широковідомі, скрізь поширені рослини, які знають навіть діти, тому описувати нема потреби. Про окремі видові ознаки читач може довідатися з ботанічної літератури (визначники). Ростуть вони на засмічених місцях, обабіч доріг, зустрічаються і в лісах та серед кущів. Лопух дібровний росте у лісах, узліссях, на галявинах.

Aesculus hippocastanum L.— гіркокаштан зви­чайний, кінський каштан

Aesculus hippocastanum L.— гіркокаштан зви­чайний, кінський каштан.

Рос. назва: конский каштан.

Родина — гіркокаштанові.

Гіркокаштан зви­чайний, кінський каштан

   Збирають квітки, кору гілок, шкурку з насіння каштана (саме шкурку насіння, а не колючу коробочку, в якій знаходяться насінини). Крім того, користуються соком зі свіжих квіток каштана, дехто користується молодим листям, навіть весняними бруньками (су­шать).

За біохімічним складом: квітки містять — флавоноїди, кверцитрин, ізокверцитрин, пектинові речовини, похідні кемпферолу, рутин, аденін, цукор, аденозид, гванін, слиз, дубильні речовини; насіння — спіреозид, глікозид ескелін, жирну олію (5—7%), сапоніни (24—28%), гіркі, дубильні та білкові речовини, крохмаль, аргінін, фер­менти, ерепсин; кора — глікозид ескулін, фраксин, сапо­нін есцин (8—10%), жирну олію (2,5—7%), цукор (9%), фітостерин, аскорбінову кислоту, тіамін, філохінон.

Adoxa Moschatellina L..— адокса мускусна

Adoxa Moschatellina L..— адокса мускусна.

 Рос. назва: адокса мускусная.

 Родина: — адоксові. 

Адокса мускусна

     Невеличка (5—15 см) трав'яниста багаторічна рослина, з повзучим кореневищем, укритим м'ясистими лусковидними листочками, з трійчастоскладними, довго-черешковими прикореневими листками. Стеблові листки супротивні, трійчастонадрізані. З пазух прикореневих листків виростають короткі (до 10 см) жовтувато-зелені стебла. Квітки зібрані в головчасте суцвіття з 5—7 кві­ток на верхівці стебла. Віночок 4-роздільний; у бокових квіток — 5-роздільний. Плід — кістянка. Цвіте в IV—V. Зустрічається частіше сукупностями в лісах, у вогкува­тих долинах. Поширена майже на всій Україні, крім Степу і Криму.

Жіночі хвороби

Berteroa incana  — гикавка сіра
Erigeron L.— злинка
Melissa officinalis.— меліса лікарська.

Melissa officinalis.— меліса лікарська.

Melissa officinalis.— меліса лікарська.

Народні назви: лимонна м'ята, маточник.

Рос. назва: мелисса лекарственная.

Родина — губоцвіті. 

меліса лікарська.

    Багаторічна трав'яниста рослина, заввишки 30—150 см, при розтиранні має лимонний запах. Стебло галузисте, вся рослина м'яковолосиста. Листки серце­видно-яйцевидні, великозубчасті, черешкові. Квітки дрібні, блідо-рожеві або білі, в пазушних пучках. Цвіте в VII—VIII. Розводиться часто для бджіл; у деяких міс­цях прижилась як дика рослина. В дикому стані ця рослина у нас не росте. Походить зі східного Серед­земномор'я. Розводять її в городах. У народній меди­цині має дуже широке застосування. Збирають листки і верхівки квітучих стебел під час цвітіння.

Erigeron L.— злинка

Erigeron L.— злинка.

   В Україні ботаніки розрізняють 7 видів цього роду. В народі визнали як лікувальні два види і їх вживають: рідше — злинка гостра; значно частіше — злинка канадська. Вони від­далено схожі між собою і мають рівне ліку­вальне застосування.

1.Злинка гостра.

Рос. назва: мелколепестник едкий.

Родина:  — айстрові (складноцвіті).

Злинка гостра

    Дворічна трав'яниста рослина, заввишки 10— 100 см. Корінь міцний, циліндричний. Стебла прямі, висхідні, поодинокі або виростаючі з кореня по 2—З, тонкоребристі,     багатолистяні,     часом — червонуваті, сильно опушені, особливо у верхній частині. Листки — від лінійних до оберненояйцевидних з тупуватою вер­хівковою видовженою частиною. Трубчаті квітки (вну­трішні) — фіолетові, язичкові (зовнішні) — жовті, зі­брані в кошички, а ці, в свою чергу,— в багатоквіткову волоть. Сім'янки опушені.